Відповідно до ст. 95 КЗпП мінімальна заро­бітна плата - це законодавчо встановлений роз­мір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну нор­му праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохо­чувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соці­альною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

Розмір мінімальної заробітної плати встанов­люється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, що об'єдналися для ведення колективних пере­говорів та укладення генеральної угоди {ст. 10 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР).

При цьому розмір мінімальної заробітної плати може переглядатися при внесенні змін до закону про Державний бюджет України залежно від зрос­тання індексу цін на споживчі товари та тарифів на послуги за погодженням сторін колективних переговорів.

Зміни розміру мінімальної заробітної пла­ти іншими законами України та нормативно-правовими актами є дійсними винятково після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Виплата заробітної плати в розмірах нижче встановленого мінімуму, зокрема, з вини керівни­ка підприємства є додатковою умовою для розір­вання з ним трудового договору {ст. 41 КЗпП).

  Деякі випадки, коли використовується по­казник мінімальної заробітної плати, наведено в таблиці.