Окрім альтернативних методів оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих від зайняття підприємницькою діяльністю (єдиного та фік­сованого податків),чинним законодавством передбачено і загальну систему оподаткування. Поря­док її застосування регламентовано розділом четвер­тим Декрету № 13-92, положення якого продовжують діяти і після набрання з 01.01.2004 р. чинності Зако­ном № 889-І/ з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону. На відміну від альтернативних методів оподаткування, при загальній системі застосовується стабільна ставка податку - 15% об'єкта оподаткування. Загальна система оподаткування має певні переваги, а саме:

  по-перше, ця система оподаткування може застосову­ватися всіма приватними підприємцями, без будь-яких обмежень;

  по-друге, сума сплаченого податку прямо залежить від результатів фінансовотосподарської діяльності при­ватного підприємця.

Якщо за звітний період підприємець не отримав при­бутку від здійснення підприємницької діяльності або при­пиняє підприємницьку діяльність, то сума сплачених авансом обов'язкових платежів підлягає перерахунку. Сума зайво сплачених податків підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів (за заявою підприємця) або поверненню не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку.

Об'єктом оподаткування є сукупний чистий дохід під­приємця, розрахований як різниця між валовим доходом (виручкою від продажу товарів, надання послуг, вико­нання робіт у грошовій або натуральній формі) і доку­ментально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням такого доходу. Таким чином, для обчислення оподатковуваного доходу підприємець повинен мати документи, що підтверджують фактично понесені ним витрати.

  Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного пе­ріоду, а також попередніх періодів, якщо вони сто­суються доходу, отриманого протягом звітного пе­ріоду, та підтверджені відповідними документами. Як вже зазначалося, до складу валових витрат, без­посередньо пов'язаних з одержанням доходів, нале­жать документально підтверджені витрати, які вклю­чаються до складу валових витрат виробництва (обі­гу) або підлягають амортизації згідно із Законом № 334/94-ВР.

Приватний підприємець не є юридичною особою платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік і тому формує витрати за переліком ст. 5 «Валові витрати» Закону N0 334/94-ВР з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької ді­яльності. Так, на відміну від юридичних осіб, приватний підприємець не використовує в обліку своїх доходів і витрат так зване правило «першої події», яке закладено як принцип формування валового доходу та валових витрат у Законі № 334/94-ВР. А тому при обчисленні об'єкта оподаткування до уваги повинні братися лише фактично понесені витрати і фактично отримані доходи. Тобто приватний підприємець зобов'язаний дотримуватися принципу відповідності доходів і витрат: при обчисленні чистого доходу виручку зменшувати лише на ті ви­грати, які пов'язані з отриманням такої виручки.

  Враховуючи норми ст. 4 Закону № 334/94-ВР, вало­вим доходом приватного підприємця вважається як виручка, отримана ним від здійснення підприємницької ді­яльності, так і позареалізаційні доходи, а саме:

виручка, отримана за продані товари (роботи, послуги) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок в устано­ві банку або у готівковій формі, отримана в місці здійснен­ня розрахунків із застосуванням РРО, КУРО, РК;

  виручка, отримана за продані товари (роботи, послу­ги) у натуральній (негрошовій) формі;

  попередня оплата, отримана у звітному періоді за то­вари (роботи, послуги);

пасивні доходи (відсотки за депозитами, штрафи, пені від інших суб'єктів господарювання за порушення умов договірних відносин тощо).

  Валові витрати підприємця можуть враховуватися двома способами:

  на підставі первинних документів, що підтверджують фактично понесені витрати звітного періоду;

  за нормами у відсотках до валового доходу у разі від­сутності підтвердних документів.

  Перелік основних витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням підприємницьких доходів, включає такі матеріальні витрати:

  на придбання продукції, надання послуг, виконання робіт;

  технологічні витрати виробництва, збут продукції;

  на оплату праці найманих працівників;

  внески на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування;

  на відрядження працівників;

  на оренду основних фондів та інших засобів праці;

  податки та збори, перелічені в Законі № 1251-XII, які сплачує приватний підприємець.

Як зазначалось, до складу витрат, безпосередньо по­в'язаних з одержанням доходів приватним підприємцем, на­лежать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом № 334/94-ВР з ураху­ванням відповідних обмежень та особливостей стосовно фі­зичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

У свою чергу, склад валових витрат наведено в п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, а саме: суми будь-яких витрат, .сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням вироб­ництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням певних обмежень. Положення ст. 5

Закону № 334/94-ВР застосовуються в частині підтверд­ження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку ст. 5), за резуль­татами або за участю яких у податковому періоді (у звіт­ному кварталі) безпосередньо отримано дохід. Також до складу валових витрат включаються суми внесених (на­рахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), ус­тановлених Законом № 1251-XII, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, зокрема ПДВ, включено­го до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються для виробничого або невиробничого використання.

  У таблиці систематизовано особливості віднесення окремих витрат підприємця до складу валових витрат.

Певні проблеми існують із застосуванням приватними підприємцями положень ст. 8 Закону № 334/94-ВР щодо амортизації основних фондів, які використовуються за­значеними підприємцями у своїй діяльності. Як роз'яс­нюється в листі № 1205/0/17-0415, фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком ст. 5 «Валові витра­ти» зазначеного Закону. Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амор­тизації, для фізичних осіб - платників податку законо­давством не передбачено. Тобто нараховувати аморти­зацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.

Якщо в приватного підприємця відсутні документи, які підтверджують понесені витрати, податкові органи при проведенні остаточного розрахунку враховують витрати за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними у додатку № 6 до Інструкції № 12.

  З метою визначення результатів підприємницької ді­яльності ведеться Книга обліку доходів і витрат за ф. № 10, в якій підприємець відображає господарські операції в хронологічній послідовності на підставі під­твердних документів. Уніфіковану форму Книги затверд­жено Інструкцією № 12 (додаток № 10). З урахуванням специфіки окремих видів діяльності за погодженням з ДПА України до форми Книги можуть вноситись зміни і доповнення. Якщо підприємець здійснює декілька видів діяльності, необхідно вести облік доходів і витрат окремо по кожному виду. Щодо кількості книг за ф. № 10 у тако­му випадку, то їх може бути декілька - по кожному ви­ду діяльності або одна - поділена на частини залежно від кількості видів діяльності. У будь-якому випадку це питання доцільно узгодити з податковим органом за міс­цем реєстрації підприємця. Книга за ф. № 10 має бути пронумерована, прошнурована, завірена підписом на­чальника (заступника) податкової інспекції та скріплена печаткою. Записи в Книзі здійснюються кульковою або чорнильною ручкою, чітко і розбірливо, без підтирання або виправлення. Ведення Книги за ф. № 10 комп'ютер­ними засобами не дозволяється.

Графи 1 «Період обліку», 2 «Кількість виготовленої продукції, наданих послуг», 3 «Витрати на виробництво продукції» заповнюються на момент виготовлення про­дукції, надання послуг, придбання товару. Підприємці, що самостійно здійснюють діяльність у сфері торгівлі, заповнюють графи 1 - 6 Книги за кожний день реаліза­ції. При цьому в графі 2 зазначається товар, призначе­ний для продажу в цей день реалізації. Показники граф 4 «Кількість проданої продукції (наданих послуг)», 5 «Ці­на продажу», 6 «Сума виручки, доходу» заповнюються на місці реалізації після кожного факту продажу. У кінці робочого дня підраховуються отримані суми і визначає­ ться сума доходу за день. Щокварталу підприємець під­биває підсумок придбаного та реалізованого товару і ви­значає суму отриманого за квартал доходу. Підсумкові дані Книги за ф. № 10 переносяться до декларації про доходи за відповідний квартал.

За підсумками звітного кварталу приватний підпри­ємець зобов'язаний подати до податкової інспекції ін­формацію про отримані доходи та понесені витрати, сплачений або утриманий податок з доходів фізичних осіб, свій майновий стан. Така інформація відображаєть­ся в декларації про доходи, отримані за звітний період, за формою, наведеною в додатку № 1 до Інструкції № 12. Декларація про доходи складається наростаючим підсумком з початку року.

Декларація подається до податкового органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, тобто не пізніше 10 травня - за І квартал, 9 серпня - за І півріччя; 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік.

Обчислення суми податку з доходів за підсумками звіт­ного періоду (календарного року) проводиться податко­вими органами на підставі поданої підприємцем річної декларації про доходи. Сплата підприємцем податку про­тягом року здійснюється у вигляді авансових покварталь­них платежів. Розмір авансового платежу становить 25% суми податку, розрахованого за підсумками попередньо­го року на підставі заявленого підприємцем і відображе­ного в декларації оподатковуваного доходу. Авансові платежі протягом року сплачуються в такі терміни: за І квартал - до 15 березня, за II - до 15 травня, за III - до 15 серпня, за IV - до 15 листопада.

Слід мати на увазі лист № 9296/ч/17-2315, в якому, зокрема, зазначається, що приватні підприємці, які пра­цюють на загальній системі оподаткування, можуть зменшувати авансові внески з податку з доходів фізич­них осіб на суму сплачених патентів. Якщо ж протягом року авансові внески не були зменшені, то сплачені за патенти суми слід врахувати при остаточному визначен­ні податку за підсумками року. При цьому сума податку з доходів від підприємницької діяльності за рік, що підля­гає сплаті, зменшується на суму авансових внесків, та на суму вартості патентів, сплачених протягом року.

У разі значного збільшення або зменшення доходу, от­риманого підприємцем протягом року, порівняно з очіку­ваним (відображеним у декларації про доходи за попе­редній рік) податковими органами здійснюється перера­хунок суми авансового платежу щодо податку для на­ступних податкових періодів.

При остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку враховуються суми плати за патент і суми податку, спла­чені протягом року за місцем виплати доходу та у вигля­ді авансових платежів, наданих податковим органам. Додатково нараховані за остаточним розрахунком суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу. Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню не пізні­ше одного місяця після проведення остаточного розра­хунку або за заявою підприємця зараховуються в раху­нок наступних платежів.

Інформацію для заповнення декларації про доходи беруть із Книги за ф. № 10 (переносяться підсумкові суми виручки, витрат, чистого доходу). У декларації доходи, витрати, чистий дохід приватного підприємця - платника податку на додану вартість відображаються без ПДВ.

Якщо підприємець у звітному кварталі поєднував ро­боту за загальною системою оподаткування з альтерна­тивними методами (за єдиним чи фіксованим податком), то в декларації про доходи слід відобразити дані окремо за кожною системою оподаткування.

На відміну від більшості звітних форм можливість уточнення показників декларації про доходи не передба­чено. Таким чином, виправити неточність у зазначеній декларації приватний підприємець зможе лише шляхом урахування цієї неточності при заповненні декларації за наступний звітний період.

Слід пам'ятати, що відповідно до чинного законодав­ства декларація про доходи подається податковому ор­гану за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року в терміни, визначені законом. Тобто в разі коли приватний підприємець не здійснював діяльність, декларація про доходи за відповідний період всеодно має подаватися.

  Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи, одержані приватним підприємцем за календарний рік або за інший період звітного року, визначено ст. 164¹ Кодексу про адмініс­тративні правопорушення. Так, неподання або несвоє­часне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накла­дення штрафу в розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 -136 грн.). За повтор­не порушення протягом року застосовується адміністра­тивний штраф у розмірі від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 - 136 грн.).